Гарбуз, картопля і мисливська ковбаса - найкращі складники для італійської страви на український манер, переконані тернополяни, які люблять експериментувати на кухні.

Традиційною піцою нині вже нікого не здивуєш, тому часто тернополяни вносять свої "нотки” в уже звичні рецепти. А інколи й видумують щось зовсім нове і незвичне. Та найцікавіше, що ті рецепти інколи стають сімейною традицією. Як вразити знайомих рецептом, з яким не знайомі в жодному із закладів харчування, і приготувати піцу з гарбуза і картоплі та з мисливською ковбасою, поділились наші герої.

"Сімейний раритет…”

Мама тернополянки Людмили Ціпов’яз пекла картопляну піцу ще тоді, коли наша співрозмовниця ходила до школи. Хто поділився із жінкою цим рецептом, ніхто й не пам’ятає.

— Картопляна піца для мене була справжнім святом, скажу більше - мрією дитинства, – згадує пані Людмила. – Мама переважно пекла її у неділю на вечерю. Тоді я часто запрошувала до нас свою найкращу подругу Юлію. Їй так смакувала ця страва, що не треба було вже ні цукерок, ні шоколадних батончиків. Мій батько після такої вечері завжди повторював слова із кінофільму: "Ммм..! Пісня!”

Кожного разу, як зауважила пані Людмила, піца у мами виходила іншою. Жінка старалася додати якийсь новий компонент чи вигадувала начинку. Так, у той час не було де купити кури-гриль, і мати спеціально для піци відварювала курячу грудинку. А коли на ринку з’явилися кетчупи, то у родини вони викликали справжнісінький фурор. Піца почала щоразу виходити з новим "малюнком”.

Тепер картопляну піцу Людмила Ціпов’яз готує для своєї сім’ї. Жінка вже придумала свою "фірмову” начинку – із морепродуктів.

– У мене не завжди є час готувати, – зізнається героїня. – Тому піцу інколи печу у вихідні, щоб зробити чоловікові сюрприз. Коли він є вдома, то допомагає чистити картоплю і хвилюється, щоб вона добре пропеклася.

Зараз картопляну піцу пані Ціпов’яз називає "сімейним раритетом”. Приїжджаючи до батьків у гості, просить маму приготувати "фірмову” страву.

— А нещодавно в гості зайшла подруга Юлія, тепер вже зі своїм сином, – розповідає жінка. – І ми з нею почали згадувати секрети, які колись в дитинстві розповідали одна одній, пережовуючи піцу.

Смакота для брата

Тернополянка Наталія Максьо зазвичай пече сирну піцу на прохання молодшого брата Сергійка. Справа в тому, що йому подобається їсти тільки "домашню” піцу, мовляв, вона смачніша за ту, яку готують у піцерії.

- Я переважно сама замішую сирне тісто, – розповідає дівчина. – Його рецепт мені розповіла бабуся. Тільки роблю я це рідко, адже студентам завжди часу бракує. Але відмовити братові не можу. Тому ми дійшли компромісу – я купую заготовки на піцу, а начинку для неї роблю на його замовлення. Для Сергійка головне, щоб було багато кетчупу, ковбаси і трішки сиру. Сир він завжди натирає сам. Зазвичай Сергій замовляє традиційну піцу з ковбасою і помідорами. Інколи просить додати грибів.

Піцу Наталя з братом зазвичай їдять біля телевізора. Найбільше вони полюбляють переглядати комедії, а смакота по-італійськи, за їхніми словами, є гарним доповненням.

– Одного разу Сергій повернувся із дня народження свого товариша, де він куштував, за його словами, надзвичайну піцу, – продовжує дівчина. – Начинка була з мисливської ковбаси і оливок. Мене зацікавила його розповідь, і я вирішила спекти таку піцу. У суботу вранці, коли Сергій пішов гуляти, я взялася куховарити. Коли брат повернувся, то дуже зрадів, навіть ввечері "пожертвував” трансляцією футболу, щоб я подивилася концерт.

Екзотика з… гарбуза

У тернополянки Оксани Дзюбин якось залишився шматок гарбуза. От вона й придумала з нього… піцу. Напередодні подруга розповідала, що робила солодку масу з гарбуза та яблук. А потім мастила її на хліб. Жінці так сподобався рецепт, що вона вирішила пофантазувати на тему… піци.

— У холодильнику були паляниці, – розповідає пані Оксана. – Я пригадала, що чоловік купив їх для піци. Тоді у мене з’явилась думка: чому б не спробувати спекти солодку піцу? Чоловік мене підтримав і навіть взявся чистити гарбуза та різати його на шматочки.

Жінка намастила готову гарбузову масу на корж і поставила його на кілька хвилин у духовку. На смак начинка нагадувала абрикосове варення, тому піца засмакувала всім.

- Ми готували таку страву, доки не закінчилися гарбузи, - каже пані Оксана. - Наступного року хочу спробувати додавати до маси не тільки яблука, а й груші.

Багато тернополян, як ми пересвідчилися, люблять піцу, хоч вона і не є нашою національною стравою. Утім чимало людей вважає, що піца зроблена своїми руками, нічим не гірша, а навіть смачніша за ту, яку готують у піцерії. Адже її роблять з любов’ю.

Оксана Смільська
РІА