Чоловік і жінка бальзаківського віку прожили в шлюбі немало, проте ладу в сім’ї не було – троє дітей, найстаршому з яких 11 років, навчались у школі-інтернаті. Вочевидь, не дбали батьки, аби застрахувати дітей від напівсирітського існування, хоча й самі були сиротами.

Декілька років тому купило подружжя на гроші, виділені державою для дітей, телевізор. Через якийсь час жінка знайшла собі іншого співмешканця – молодшого від неї на п’ять років. Мабуть, подарунками він її рідко тішив, тож напередодні восьмого березня вирішила ощасливити себе сама. Разом зі співмешканцем пішли додому до колишнього чоловіка, котрого якраз не було, і забрали телевізор.

Здавалося б, на тому історія й закінчилась. Але ні – наступного дня чоловік разом з компанією, в якій святкував  день народження одного з друзів, подався до колишньої – відновлювати справедливість.  Було вже добре поночі, коли захмелілий гурт прийшов до співмешканців. Вони разом з товаришем, котрий, випиваючи, заночував у них, вже міцно спали.

Розігріті спиртним візитери не церемонились – вибили двері і кинулись робити кожен свою справу: чоловік бити невірну жінку, його друг – співмешканця, решту ж «допомагали» відновити справедливість. Сонні співжителі з переляку не могли зрозуміти, що коїться – їх стягли з ліжка і стали бити.

Сутичка тривала недовго, наставивши потерпілим синців та роз’юшивши носи, шестеро «гостей» пішли геть. Але не з порожніми руками – чоловік забрав свій телевізор, а його товариш теж прихопив «трофей» – DVD-програвач, що належав співмешканцеві.

Постраждалі звернулись із заявою в міліцію. Дії нападників, котрі особливою моральністю та способом життя не відрізняються (більшість з них перебиваються тимчасовими заробітками, пиячать) кваліфікували як хуліганство, вчинене групою осіб. Проти них порушили справу за статтею 296(2) КК України, що карається обмеженням волі на термін до п’яти років або позбавленням волі на термін до чотирьох років.