У Шумському районному центрі зайнятості відбувся семінар для безробітних «Запобігання нелегальній трудовій міграції, торгівлі людьми та експлуатації дитячої праці».
Спеціаліст з профорієнтації РЦЗ Леся Король поінформувала учасників заходу про те, що у 2000 році Радою Організації Об'єднаних Націй в Палермо, Італія, було прийнято Протокол про попередження, припинення і покарання торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми (також відомий як Протокол про торгівлю людьми), який є міжнародною збіркою дипломатичних норм, встановлених відповідно до Конвенції «Проти Міжнародної організованої злочинності» (ООН). Цей Протокол визначає торгівлю людьми як «вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози або застосування сили, або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або за рахунок надання або отримання платежів або прибутку для одержання згоди особи, яка має контроль над іншою особою, з метою експлуатації. Така експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію інших осіб шляхом проституції або інших форм сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або дії, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів».
Жертвам торгівлі людьми не дозволяється куди-небудь відбути до прибуття на місця призначення. Вони утримуються проти їхньої волі із застосуванням актів насильства, їх примушують працювати або надавати послуги торговцям або іншим особам. Домовленість може бути представлена як трудовий договір, але при умовах відсутності або низької оплати або на умовах дуже великого визиску. Іноді домовленість укладається, як боргова кабала, коли потерпілому не надається дозвіл погасити борг або коли він не може цього здійснити.
Торгівля людьми може здійснюватися як у міжнародних масштабах, так і в межах однієї країни.
Незважаючи на прийняття Закону про "Протидію торгівлі людьми" у вересні 2011 року, Україна залишається однією з основних країн походження жертв нелегального продажу людей. З нашої держави, за оцінками експертів, починаючи з 1991 року, до 0,5 млн українських жінок були продані за кордон. За даними опитування, проведеного неурядовою організацією «Ла Страда Україна» в 2001–2003 роках, на основі вибірки з 106 жінок, що були продані з України, встановлено, що 3% були молодші 18 років.
Присутні дізналися про засоби і методи, що використовують торгівці «живим» товаром; взяли участь у дискусії щодо причин, що спонукають українців до виїзду за кордон; обговорили «плюси» та «мінуси» таких заробітків; поділилися негативним досвідом із власного життя, родичів чи знайомих, які потрапили до торгівців людьми.
Спеціаліст-юрисконсульт РЦЗ Людмила Мацюк розповіла про організації України, що надають допомогу постраждалим від торгівлі людьми та порадила учасникам заходу, які мають намір працювати за кордоном, докласти максимум зусиль, аби знайти якнайбільше інформації про країну умови виїзду і перебування там, не полінуватися отримати детальні консультації у фахівців, які працюють з жертвами торгівлі людьми.
Одна з безробітних висловила таку думку: «Жодні гроші не вартують людського життя. А незаконне перебування в чужій країні – великий ризик і для чоловіків, і для жінок».