Одного разу св. Тереза Авільська зустріла гарненького малого хлопчика. Він підійшов до монахині й запитав: «Ти хто?» «Тереза Ісуса. А ти?» Хлопчик посміхнувся: «А я - Ісус Терези». Промовивши ці слова, Він зник.

Ця історія досить точно вказує на спосіб життя в єдності з Богом у Христі. Бути істинним учнем Господа означає перебувати в живому спілкуванні з Ним, і поки ми цього не досягнемо, все інше не повинно мати для нас ніякого значення. Про духовність всі пишуть по-різному. Як правило, під нею мають на увазі святість життя.

Ряд сучасних авторів описує її як співпрацю з Богом. Інше тлумачення здається мені більш живим, хоча, це, звичайно, не заперечує традиційного.

Воно вказує не лише на значення Божої благодаті, але й на роль людини в духовному вдосконаленні. Святий Августин чудово сформулював це: "Господь, що створив тебе без тебе, не освятить тебе без твоєї участі".

Божа присутність в духовності

Без сумніву, прагнення до досконалості закладене в людині Богом. Саме Всевишній закликає нас перебувати у святому спілкуванні з Ним. Ніхто не може похвалитися високими прагненнями  святості та досконалості, не визнаючи, що це - дар Творця. Без Його заклику, без Божественної благодаті ми б ніколи не захотіли святого і солодкого спілкування з Богом. Пророк Єремія чітко говорить про це: "Я Господь, що створив Землю, влаштував і затвердив її, - Господь Йому Ймення: заклич до Мене - і тобі відповім, покажу тобі велике та незрозуміле, чого ти не знаєш" (Єр 33,3 ).

 Господь відкриває нам велич Своєї любові. І той, хто відчув Божественну любов, не стане шукати розради в людях і матеріальних благах цього світу. Такий досвід святих. Шлях істинної духовності - це шлях досконалого єднання з Богом. І Його всемогутня любов полегшує нам мандрівку по цьому шляху.

 Нарешті, Господь ділиться з нами Своєю благодаттю, перетворюючи, не обділяючи нікого з тих, хто став на шлях духовної досконалості. Звичайно, ми часто стикаємося з труднощами, бо людська слабкість і обмеженість заважають нам продовжувати цей шлях. Але нам дарована Божа благодать. Про це пише апостол Павло: "Господь сказав мені: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. І тому я набагато охочіше буду хвалитися своїми немощами, що б вселилася в мене сила Христова»  (2 Кор 12,9). Нехай ці слова дарують нам радість і втіху в нашому прагненні досягти висот досконалості, до яких Господь закликає нас.

Навіщо потрібна духовність

Господь відіграє велику роль у духовному розвитку людини, але не менш важливою є і роль самої людини. То що ж ми повинні робити? По-перше, ми повинні відгукнутися, коли Господь за своєю великою благодаттю запрошує нас до особистого спілкування. Наша участь у Месах, Причастя, молитви Розарію та інші благочестиві практики не будуть значити нічого для нашого духовного зростання, якщо не наближатимуть нас до Бога. Дехто постійно усвідомлює свою гріховність і нікчемність,  навіть не сміючи  подумати про дружні взаємини з Богом. Як вони помиляються! З великим смиренням ми повинні усвідомити великодушність Небесного Отця. Він зовсім не страшний – Бог не той,  що зверхньо стежить за своїми грішними творіннями, щоб у будь-який момент послати на них кару. Ні, наш Господь схожий на батька з притчі про блудного сина. Він готовий прийняти нас, коли повертаємося додому, з розпростертими обіймами, незважаючи на наші гріхи.

 По-друге, ми повинні бути відкриті для Божественної благодаті, якою Господь зміцнює нас у Святому Дусі. Духовна боротьба ніколи не дається легко, і поодинці нам не впоратися. Але Спаситель - наш перший помічник. Його благодать завжди з нами.

 По-третє, ми повинні засновувати своє життя на принципах, які Христос наказав в Євангелії. Св. апостол Павло закликає в першому розділі Послання до Филип'ян «захищати Євангеліє». Наші прагнення, потреби та  цінності повинні завжди бути засновані на Євангелії.

 Сильна прив’язаність до людей та речей може виявитися перешкодою на нашому духовному шляху, заважатиме нам рости і прагнути до досконалості. Чим більше ми прив'язані до цього світу, тим далі знаходимося від Господа. І чим більше  будемо позбуватися  цієї прихильності, тим легше і швидше  зможемо наблизитися до Бога. Апостол Павло радить думати лише про те, «що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що люб'язне, що достославне, що тільки чеснота і похвала."

У Христі і з Христом

Духовну боротьбу, яку ми ведемо спільно з Богом, слід вести в Христі та з Христом. Роль Спасителя в нашому духовному зростанні вельми велика. Мета втілення Божого Сина полягала не тільки в тому, щоб звільнити людство, а й у тому, щоб показати приклад християнського життя Його послідовникам. У конституції II Ватиканського Собору "Gaudium et spes" сказано: "Син Божий через Своє втілення певеним чином з'єднався з кожною людиною. Своїми  людськими руками Він трудився, людським розумом мислив, людською волею діяв, людським серцем любив».

 О. Єжи Ягодзінські SVD

За матеріалами: Terra Mariana